Меценатство - новий напрямок підвищення своїх активів на світових ринках, що українські мільярдери активно освоюють разом з модою на прозорість активів. Втім, новим його можна назвати лише умовно. Безумовно криза призвела до того, що швидкість розвитку існуючих проектів значно уповільнилася, а нові проекти так і не стартували. Але ситуація змінюється. Про важливість меценатства для вітчизняних олігархів говорить хоча б той факт, що вони продовжують спеціально наймають іноземних менеджерів для керування своїми благодійними фондами.
Незважаючи на те, що практично всі великі бізнесмени починали свою благодійну діяльність із медичних проектів, зараз спеціалізація та цілі в кожного мільярдера свої. Не оминув стандартного шляху і Костянтин Жеваго, який нещодавно заявив журналу «Фокус», що його дружина розмірковує над відкриттям власного фонду, який бути опікуватися здоров’ям співвітчизників. Багато олігархів стають меценатами і починають опікуватися культурою. Після виборів Ринат Ахметов заявив, що географія його меценатських проектів і далі буде розширюватися.
Як буде розвиватися меценатство далі, залежить від того, як воно започатковано. В принципі, меценатство можна розділити на три види: перший - це внесок компаній конкретні проекти, другий - фонд, заснований окремою людиною, що своїм авторитетом залучає гроші з боку, і третій вид благодійного фонду - це організація, заснована на кошти свого патрона. Але вловити цю різницю найчастіше не під силу і самим меценатам, не кажучи вже про простих смертних. Наприклад, "Розвиток України" позиціонує себе в ЗМІ не тільки як «дитину» особисто Ріната Ахметова, але і як фонд компанії System Capital Management, тоді як меценатська діяльність Віктора Пінчука не пов'язана з корпорацією "Інтерпайп", що реалізує окремі програми в цій області. Ціль культурних проектів, поставлена Пінчуком, амбіційна: формування іміджу України на світовій арені. Недарма в рамках Світового економічного форуму в Давосі олігарх уперше організував круглий стіл з питань благодійності та меценатства. Дуже нетрадиційним меценатством займається група "Приват" Ігоря Коломийського та Олексія Мартинова на купівлю тори для тих, хто молиться біля Стіни плачу, було витрачено 1 млн дол. Відзначився на благодійному фронті й Індустріальний союз Донбасу, торік компанія витратила на благі справи 30 млн дол. При цьому всі проекти фінансує корпорація ІСД у цілому, а не хто-небудь із її власників. Найбільш відомим проектом останніх часів стало створення колекції "Платар", у якій зібрані раритети, що належать до трипільської культури, скіфського, сарматського і кіммерійського періоду.
"Колекція "Платар" відповідним чином зареєстрована, а всі експонати пройшли необхідну експертизу. Ми все робимо для того, щоб з'явився музей, де це можна було б представити в експозиції, а музей став би гордістю столиці", - сказав голова ради директорів ІСД Сергій Тарута.
Обраний бізнесменом напрямок досить специфічний і навряд чи залучить до себе масовий інтерес. Але обізнані люди, близькі до Сергія Тарути, пояснюють це просто: трипільська культура - хобі бізнесмена, і йому подобається цим займатися.
Вітчизняні олігархи в своїх меценатських проектах абсолютно безкорисливі, бо законодавством ніяких пільг не передбачається за те, що його заможні громадяни викуповують на світових аукціонах раритети українського мистецтва та врятовують спадщину, про яку повинна піклуватися держава, готуючи бюджет. Але усі меценати, з якими спілкувався Арт-Центр «Меценат», були в планах на майбутнє одностайні: масштаби меценатства та благодійності в Україні будуть тільки рости. Особливо якщо держава прийме відповідний закон і дасть податкові переваги.
Дуже цікавим моментом є і те, звідки у меценатів гроші: якщо в сучасній Україні капітали збивають на металургії та на добувній галузі, то в XIX в. найбагатшими промисловцями були цукрозаводчики. Саме їх "солодкі" гроші багато в чому сприяли розвитку вітчизняного мистецтва. Будемо сподіватися, що до історично солодких корінців українського меценатства прилипне багато нових меценатів, яке будуть вкладати гроші в українське сучасне мистецтво, щоб воно залишилося на Батьківщині.
