Закон України про меценатство

Проект вноситься народним депутатом України - членом депутатської групи "Союз"

М. Г. Баграєвим (в. о. N 186)

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про меценатство

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів та понять

У цьому Законі використовуються терміни в такому значенні:

грант - цільова фінансова допомога, що надається меценатом або меценатської організацією (грантодавцем) набувачу меценатської допомоги на безкомпенсаційній основі для реалізації цілей, визначених програмою (проектом) меценатської діяльності, а невитрачені кошти після завершення програми (проекту) повертаються грантодавцеві;

меценатські організації (ліги, фундації, фонди та інші) - організації, головною метою яких є здійснення меценатської діяльності самостійно або спільно з іншими особами та/або їхнім майном в інтересах суспільства або окремих категорій осіб;

меценатство (меценатська діяльність) - добровільна безкорислива матеріальна, фінансова, організаційна, консультативна та/або інша підтримка меценатами або меценатськими організаціями набувачів меценатської допомоги в галузі культури та мистецтва у розмірі, що є не меншим від мінімального меценатського внеску, з метою розвитку та збереження культурного надбання України;

меценати - фізичні особи, що здійснюють меценатську діяльність або передають майно чи надають іншу допомогу меценатській організації у розмірі, що є не меншим від мінімального меценатського внеску;

мінімальний меценатський внесок - будь-яка за формою одноразова допомога набувачу меценатської допомоги в еквіваленті 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян від фізичних осіб або еквіваленті шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян від юридичних осіб;

набувачі меценатської допомоги - фізичні особи або неприбуткові установи чи організації, що потребують і отримують меценатську допомогу;

особа - фізична особа, в тому числі суб'єкт підприємницької діяльності, юридична особа, постійне представництво нерезидента в Україні.

Стаття 2. Законодавство про меценатство

Законодавство про меценатство складається з норм Конституції України, цього Закону, а також інших нормативно-правових актів України.

Чинні міжнародні договори в сфері меценатства, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в цьому законі, то застосовуються правила міжнародного договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 3. Предмет регулювання

Предметом регулювання даного закону є:

1) відносини в сфері меценатства та меценатської діяльності.

2) створення правових гарантій та умов для розвитку і вільного функціонування меценатської діяльності.

3) визначення прав та обов'язків фізичних та юридичних осіб в сфері меценатства, встановлення відповідальності за порушення законодавства про меценатство, а також правове регулювання участі осіб, що займаються меценатською діяльністю в процесі збереження і розвитку культурної спадщини.

Стаття 4. Основні цілі меценатства

Основна ціль меценатської діяльності - сприяння відродженню, становленню та розвитку культури та мистецтва в Україні.

Меценатська діяльність спрямовується на такі суспільно-важливі цілі в галузях культури та мистецтва:

1) збереження, становлення та поширення культурних цінностей та культури української нації, національних меншин та корінних народів, що проживають в Україні;

2) сприяння доступу населення до культурних цінностей, художньої, мовної, поетичної, музичної, театральної, кінематографічної, народної, іншої творчості та їх розвитку;

3)сприяння практичній реалізації державних, регіональних, місцевих чи міжнародних програм становлення та розвитку цих галузей;

4) реалізація перспективних культурологічних програм та проведення суспільно-важливих наукових досліджень, які не можуть бути предметом державної чи комерційної таємниці та мають бути оприлюднені одразу після їхнього завершення;

5) сприяння розвитку книговидавничої справи у сфері культури та мистецтва;

6) сприяння збереженню та розвитку культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам'ятників історії, культури та археології, які становлять культурно-історичну цінність;

7) сприяння охороні, відновленню та утриманню в належному стані будівель, об'єктів та територій (у тому числі місць поховань), що мають культурне та історичне значення;

8) підтримку, проведення культурно-мистецьких заходів, в тому числі фестивалів, конкурсів, концертів, виставок, конференцій тощо;

9) допомогу музеям та сприяння музейній справі;

10) сприяння бібліотечній справі та бібліотекам;

11) сприяння становленню та розвитку засобів масової інформації, що працюють у цих галузях;

12) пошук та підтримку обдарованої молоді та дітей;

13) підтримку професійної діяльності в галузях культури та мистецтва, а також окремих осіб для створення і реалізації соціально значущих, масштабних творчих проектів; на інші суспільно-важливі цілі в галузях культури та мистецтва.

РОЗДІЛ II. Суб'єкти та організація здійснення меценатської діяльності

Стаття 5. Суб'єкти меценатської діяльності

Меценати та меценатські організації як суб'єкти меценатської діяльності є фізичними чи юридичними особами, що надають добровільну, безкорисливу матеріальну, фінансову, організаційну та іншу підтримку набувачам меценатської допомоги, з метою розвитку та збереження культурного надбання України.

Набувачі меценатської допомоги як суб'єкти меценатської діяльності - це фізичні особи або неприбуткові установи чи організації, що здійснюють діяльність в галузі культури та мистецтва.

Не можуть бути набувачами меценатської допомоги органи державної влади, органи місцевого самоврядування, політичні партії (блоки), їхні об'єднання, кандидати у депутати, кандидати у Президенти України, кандидати на посаду сільського, селищного, міського голови, зареєстровані у порядку, встановленому законом.

Меценатським організаціям та меценатам заборонено здійснювати фінансування чи надання іншої допомоги органам державної влади, органам місцевого самоврядування, політичним партіям (блокам), їхнім об'єднанням, суб'єктам підприємницької діяльності, а також фінансування виборчої агітації чи політичної реклами.

Дія норм даного Закону поширюється також на суб'єктів меценатства, що оформили свої відносини відповідним договором (контрактом), з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Стаття 6. Форми меценатської діяльності

Меценатська діяльність може проводитися у таких формах:

1) фінансової допомоги, що надається у формі гранту, субсидії, добровільної пожертви, взяття на себе витрат по повному або частковому утриманню об'єктів, що належать набувачам меценатської допомоги;

2) матеріальної допомоги, шляхом безоплатної передачі майна та/або майнових прав, в тому числі цінних паперів, прав інтелектуальної власності, набувачу меценатської допомоги тимчасово, у постійне користування або у власність;

3) надання організаційних, консультаційних, експертних та інших послуг;

4) волонтерській (безоплатній) праці осіб;

5) організації та проведенні меценатських благодійних акцій: вистав, конкурсів, показів, виставок, концертів, олімпіад тощо;

6) заснування та надання стипендій, разової фінансової або матеріальної допомоги;

7) інших формах, що не суперечать законодавству України.

Меценатська діяльність може здійснюватися на основі договорів (контрактів), в яких передбачаються конкретні форми та зміст меценатської діяльності, а також в інший спосіб, що не суперечить законодавству України.

Договір (контракт) між меценатом (меценатською організацією) та набувачем меценатської допомоги укладається в письмовій формі і підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Права та обов'язки сторін виникають з моменту нотаріального посвідчення договору.

Недотримання вимог, викладених в частині 3 цієї статті, тягне за собою недійсність договору і анулювання податкових чи інших пільг, передбачених чинним законодавством для суб'єктів меценатської діяльності.

Безоплатно переданим майном, послугами в рамках меценатської діяльності вважаються передані на основі договору дарування чи інших цивільно-правових угод, що не передбачають компенсації у будь-якій формі за надані майно чи послугу або повернення наданого майна.

Стаття 7. Права меценатів

Кожен має право здійснювати меценатську діяльність на території України на основі добровільності та свободи вибору її форм та цілей і з урахуванням обмежень, вказаних у цьому Законі.

Державними органами, органами місцевого самоврядування та їхнім посадовим особам заборонено нав'язувати цілі чи форми здійснення меценатської діяльності. Меценати та меценатські організації добровільно визначаються зі своєю участю в конкретних державних цільових програмах підтримки в галузях культури та мистецтва.

Меценати мають право здійснювати меценатську діяльність безпосередньо або через меценатські організації.

Меценати мають право на збереження у таємниці розмірів та/або цілей своєї меценатської діяльності.

Стаття 8. Заснування та членство в меценатських організаціях

Засновником меценатської організації можуть бути фізичні особи, що досягли 18-річного віку, а також юридичні особи незалежно від форм власності, за винятком обмежень, встановлених частиною 2 цієї статті.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи, організації України, що фінансуються з бюджету, політичні партії, не можуть бути засновниками (засновником) та входити до складу меценатської організації.

Засновник меценатської організації приймає рішення про заснування меценатської організації, затверджує статут меценатської організації, відповідно до статуту формує орган управління організацією, вирішує інші питання, віднесені цим Законом та статутом меценатської організації до його компетенції.

Якщо засновниками меценатської організації є дві чи більше особи, то питання, передбачені у частині третій цієї статті, вирішуються на загальних зборах (з'їзді, конференції) засновників меценатської організації.

У випадку заснування меценатської організації фізичною особою до назви організації може включатися ім'я її засновника.

Меценатська організація створюється з метою реалізації цілей, передбачених статтею четвертою цього Закону. Конкретна організаційно-правова форма меценатських організацій визначається засновниками (засновником).

Членами меценатської організації, за винятком обмежень встановлених частиною 2 цієї статті, можуть бути фізичні особи, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності, юридичні особи, постійні представництва нерезидентів в Україні. Порядок прийому та виключення членів меценатської організації, їхні права та обов'язки визначаються статутом меценатської організації. Членство є індивідуальним і не може бути передано іншій особі. Юридична особа зберігає своє членство у разі її реорганізації.

Стаття 9. Вищий орган управління меценатської організації

Вищий орган управління меценатської організації формується і здійснює свої повноваження згідно із статутом меценатської організації.

До компетенції вищого органу управління меценатської організації належать:

внесення змін до статуту меценатської організації,

утворення виконавчих органів меценатської організації, її контрольно-наглядових органів та дострокове припинення їх повноважень,

визначення основних напрямів діяльності меценатської організації,

затвердження бюджету меценатської організації та її річного звіту,

прийняття рішень про реорганізацію та ліквідацію меценатської організації,

вирішення інших питань, що передбачені статутом про меценатську організацію.

Стаття 10. Статус меценатських організацій

Меценатські організації утворюються і діють за територіальним принципом і поділяються за своїм статусом на всеукраїнські, місцеві та міжнародні. Територія діяльності меценатської організації визначається відповідно до її статуту.

Зареєстровані всеукраїнські та міжнародні меценатські організації мають право створювати відділення, філії, а також представництва в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11. Державна реєстрація меценатської організації

Меценатська організація набуває права юридичної особи з моменту її державної реєстрації.

Державна реєстрація всеукраїнських та міжнародних меценатських організацій здійснюється Міністерством юстиції України, а місцевих меценатських організацій, а також відділень (філій, представництв) всеукраїнських, міжнародних меценатських організацій - відповідними місцевими органами виконавчої влади.

Для державної реєстрації меценатської організації подаються такі документи: заява засновника чи його уповноваженої особи, статут, а у випадках, передбачених частиною 4 статті 8 цього Закону, протокол загальних зборів (з'їзду, конференції) засновників, відомості про засновника та органи управління меценатської організації, відомості про місцеві відділення, представництва меценатської організації, а також документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію. Забороняється вимагати для реєстрації додаткові документи, не передбачені цим Законом. Розмір плати за реєстрацію меценатської організації встановлюється Кабінетом Міністрів України, але не може перевищувати три неоподатковувані мінімуми доходів громадян.

Заява про державну реєстрацію меценатської організації розглядається в двомісячний термін з дня подання всіх необхідних документів. Про результати розгляду у 10-денний термін повідомляється заявнику. Орган, який здійснює державну реєстрацію, може проводити перевірку відомостей, що містяться в поданих документах. За результатами розгляду заяви приймається рішення про державну реєстрацію або відмову в державній реєстрації. Після державної реєстрації меценатської організації засновникам (засновнику) видається свідоцтво про реєстрацію за зразком, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Зареєстрована меценатська організація вноситься до реєстру благодійних організацій, що ведеться органом, який здійснює державну реєстрацію, з присвоєнням відповідного номера.

Дані реєстру щодо меценатських організацій, які зареєстровані Міністерством юстиції України, оприлюднюються в офіційних виданнях.

Меценатська організація реєструються як неприбуткова організація в порядку, що визначений чинним законодавством України.

Рішення про державну реєстрацію меценатської організації може бути анульоване в судовому порядку у разі встановлення реєструючим органом факту фальсифікації установчих документів.

Реєстрація меценатських організацій проводиться на підставі цього Закону та Положення про порядок державної реєстрації меценатських організацій, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Реєстрація декількох меценатських організацій під однією і тією ж назвою не допускається.

Стаття 12. Відмова у державній реєстрації (внесенні змін до статуту) меценатської організації

Порушення встановленого цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України порядку створення меценатської організації або наявність раніше зареєстрованої меценатської організації під такою ж назвою є підставами для відмови у державній реєстрації.

Рішення про відмову у державній реєстрації, відмову у реєстрації змін до статуту або перевищення строків реєстрації меценатської організації може бути оскаржене у судовому порядку відповідно до законодавства України.

Стаття 13. Ліквідація або реорганізація меценатської організації

Ліквідація або реорганізація меценатської організації здійснюється за рішенням її засновника, його правонаступників або вищого органу управління організації у порядку, передбаченому статутом.

Меценатська організація не може бути реорганізована у суб'єкт підприємницької діяльності.

Меценатська організація може бути ліквідована згідно з рішенням суду у випадках, передбачених законом України.

У разі ліквідації меценатської організації її активи повинні бути передані іншій неприбутковій організації відповідного виду (меценатській організації).

Стаття 14. Статут меценатської організації

Меценатська організація діє на підставі статуту.

У статуті зазначаються:

назва організації, її статус та організаційно-правова форма;

місцезнаходження організації;

завдання та цілі організації;

структура організації, порядок формування її керівних органів, їхня компетенція, строки повноважень;

умови і порядок прийому в члени організації, порядок припинення членства, права і обов'язки членів організацій;

джерела та порядок надходження коштів та іншого майна організації, права керівних органів та структурних підрозділів по його використанню, форми внутрішнього контролю та звітності;

порядок припинення діяльності або реорганізації організації та вирішення майнових питань, пов'язаних із її ліквідацією (реорганізацією);

порядок внесення змін до статуту організації.

До статуту можуть включатися інші положення, пов'язані з особливостями діяльності меценатської організації. Статут меценатської організації не повинен суперечити законодавству України.

Про зміни у статуті меценатська організація повідомляє у десятиденний термін до органу, що здійснив реєстрацію. Зміни до статуту меценатської організації реєструються в порядку реєстрації статуту.

Стаття 15. Діяльність меценатської організації

Меценатська організація має право здійснювати ті види діяльності, які відповідають цілям, що визначені статтею четвертою цього Закону та передбачені її статутом. Здійснення меценатською організацією господарської діяльності спрямовується на виконання її статутних цілей та завдань, на створення та підтримання необхідних матеріально-технічних умов свого функціонування.

Контроль за діяльністю меценатських організацій, у тому числі і порядком використання ними майна та коштів, призначених для меценатської допомоги, здійснюється органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Меценати, які передали своє майно, кошти та інші матеріальні цінності меценатській організації, одержують на їх вимогу звіт про використання зазначених майна, коштів та цінностей.

Стаття 16. Майно меценатської організації

Майно, передане меценатській організації її засновником або членами, є її власністю.

Меценатська організація існує виключно на кошти засновника та членські внески, якщо це передбачено її статутом.

Джерелами формування майна меценатської організації можуть бути:

а) систематичні або одноразові внески її засновника або членів;

б) внески і пожертвування, що мають цільовий характер (гранти), надані фізичними та юридичними особами в грошовій та натуральній формі;

в) надходження від проведення кампаній по збору пожертвувань, меценатських лотерей та аукціонів з реалізації майна та пожертвувань, які надійшли від меценатів;

г) пасивні доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті;

д) інші джерела, не заборонені законодавством України.

Вказані доходи звільняються від оподаткування в разі внесення меценатської організації до реєстру неприбуткових організацій та установ, а також їхнього використання на цілі, визначені статтею четвертою цього Закону.

Засновник меценатської організації не несе відповідальності по зобов'язанням меценатської організації, так само, як меценатська організація не несе відповідальності по зобов'язанням засновника.

Члени меценатських організацій не зберігають прав на передане таким організаціям майно, у тому числі членські внески, та не несуть матеріальної відповідальності по зобов'язанням таких організацій, а такі організації не несуть матеріальної відповідальності по зобов'язанням їх членів.

РОЗДІЛ III. держава і меценатська діяльність

Стаття 17. Принципи державної політики України щодо меценатської діяльності

Державна політика України щодо меценатської діяльності базується на:

а) правовому регулюванні меценатської діяльності в Україні з метою створення сприятливих умов для розвитку меценатства;

б) визначенні пріоритетних напрямків і розробці спеціальних програм розвитку меценатства в Україні;

в) добровільності діяльності меценатів та меценатських організацій;

г) моральній та економічній підтримці державою меценатської діяльності через систему податкових та інших засобів заохочення.

Стаття 18. Державні гарантії та підтримка меценатської діяльності

Кожному гарантується можливість здійснювати меценатську діяльність на території України, а також захист передбачених законодавством прав і законних інтересів меценатів та меценатських організацій.

Державною гарантією стимулювання меценатства є моральна підтримка діяльності меценатів та меценатських організацій, а також надання їм пільг по сплаті податків та зборів відповідно до чинного законодавства України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, визнаючи соціальну значимість меценатства:

встановлюють почесні звання, нагороди та відзнаки за діяльність в сфері меценатства;

представляють до звання "почесний меценат" та/або "почесний житель міста";

нагороджують державними нагородами України, нагородами та відзнаками органів місцевого самоврядування;

відзначають осіб, що здійснюють меценатську діяльність в інших формах відповідно до законодавства.

Виявлення вдячності з боку фізичних та юридичних осіб, що отримали меценатську допомогу, може здійснюватися публічно, в тому числі через засоби масової інформації, та не вважається рекламою.

Отримання особами допомоги від меценатів та меценатських організацій не вважається підставою для скорочення державного фінансування цих осіб.

Стаття 19. Стимулювання меценатської діяльності

Стимулювання меценатської діяльності полягає в наданні податкових та інших пільг, що поширюються на меценатів, меценатські організації у відповідності з чинним законодавством України.

Право на податкові та інші пільги меценати, меценатські організації отримують із моменту здійснення меценатської діяльності.

Стаття 20. Звітність меценатської організації

Обсяг і форми статистичної звітності меценатських організацій встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням особливостей їх діяльності.

Порядок складання та подання фінансової звітності про використання коштів та майна меценатськими організаціями встановлюються центральним податковим органом з урахуванням особливостей меценатської діяльності.

Стаття 21. Відповідальність за порушення законодавства про меценатство

Особи, винні у порушенні законодавства про меценатство, несуть відповідальність відповідно до законів України.

РОЗДІЛ IV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

До приведення законодавства у відповідність до цього Закону нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

До внесення змін до чинного законодавства про оподаткування на меценатів, меценатські організації поширюються податкові пільги, якими користуються благодійники та благодійні організації відповідно до законодавства України.

Кабінету Міністрів України у двомісячний термін:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

розглянути питання, щодо можливості надання меценатам, меценатським організаціям додаткових податкових пільг і подати відповідні пропозиції на розгляд Верховної Ради України;

забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону;

відповідно до компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

Голова Верховної Ради

України

В. ЛИТВИН

КАРТА ПРОХОДЖЕННЯ ПРОЕКТУ

ПРОЕКТ ЗАКОНУ УКРАЇНИ

від 22.09.2004 р. N 6176

Про меценатство

Суб'єкт законодавчої ініціативи: Народний депутат України

Автор законодавчої ініціативи: М. Баграєв

Відповідальний комітет: Комітет з питань фінансів і банківської діяльності